Біткоїн – нова машина мемів

Гроші не змушують світ обертатися. А ідеї – так.

У «The Fiat Standard» економіст Сайфедін Аммус пояснює, як наш перехід від стандарту твердих грошей до стандарту фіатних грошей спричинив спотворення практично в усіх фундаментальних секторах сучасного світу: освіті, харчуванні, енергетиці, науці та медицині тощо.

«…[Фіат] розриває зв’язок між роботою та винагородою. Замість того, щоб ринок пропонував людям винагороду за їхню роботу за оцінкою тих, кому вони служать, фіатні гроші роблять грошову винагороду сильно залежною від політичної покори та зв’язків. Замість того, щоб вчитися бути продуктивним, фіат учить вас грати в політику. Замість того, щоб винагороджувати роботу залежно від її продуктивності, вона винагороджується на основі ігор зі штучним статусом», – пише Аммус.

Але фіат є більш шкідливим для прогресу, ніж припускає нищівне пояснення Аммуса. Те, що люди вирішують робити, які проблеми вони вирішують розв'язати, і чого хочуть досягти, визначається їхніми ідеями.

Деякі ідеї розвиваються, витримуючи критику: у науці це теорії, які проходять суворе тестування та дебати. На ринку це ідеї, що лежать в основі продуктів, які приносять прибуток. У культурі це моделі поведінки, які переживають моральну, естетичну та політичну критику. Слідом за фізиком Девідом Дойчем ми можемо назвати ідеї, які поширюються, такими, що витримали критику раціональних мемів.

Щоб цивілізація досягла прогресу, нам зазвичай потрібно створити якомога більше багатства якомога швидше. Щоб подолати голод у світі, нам потрібне багатство, необхідне для створення систем масового виробництва їжі. Щоб стати міжпланетним видом, нам потрібне багатство, необхідне для створення економічно ефективних транспортних систем, а також технологій, необхідні для виживання та процвітання на інших планетах. Тощо.

Чим більше в нашій культурі домінують раціональні меми, тим краще ми можемо створювати багатство. Чим більше ми здатні відкидати ідеї, які не витримують критики, тим більше наші дії будуть ґрунтуватися на ідеях, які узгоджуються з реальністю.

На жаль, деякі ідеї поширюються, придушуючи критику, а не переживаючи її. І ось тут фіатний стандарт підіймає свою найпотворнішу голову.

Розглянемо, як поширюються мандати на різноманітність, справедливість та залучення (DEI). Прихильники DEI залякують дисидентів, щоб вони замовкли, надто готові демонізувати своїх опонентів як «расистів» і «сексистів». В університетах, корпоративній Америці та засобах масової інформації страх перед остракізмом і наклепом справляє жахливий вплив на тих, хто не погоджується з приписами DEI. Таким чином DEI рідко доводиться відповідати за себе. Радше, вони мчать уперед, нейтралізуючи всю потенційну критику на своєму шляху.

Відгуки ринку також є формою критики. За стандартом твердих грошей керовані DEI компанії та університети конкуруватимуть з альтернативами, керованими меритократією. Ринкова конкуренція має спосіб нещадно знищувати брак та помилки. Витрата капіталу на квазірелігійні засідання та методи найму, що задовольняють квоти різноманітності, є дорогими помилками. В умовах твердого грошового стандарту такі компанії швидко програють компаніям, єдиною ціллю яких є виробництво того, що найбільше потрібно споживачам, за найнижчою можливою ціною.

Але ми живемо не у світі твердих грошей. Фіатний стандарт дозволяє процвітати DEI, сукупності ідей, які не допомагають компаніям пропонувати кращі продукти. У режимі фіатної валюти уряди та їхні центральні банки можуть створювати гроші з повітря, щоб субсидувати компанії, університети та некомерційні організації із мандатами DEI. Таким чином, втрачається властива перевага інститутів, які не захоплені ідеологією. Ані відкрите обговорення, ані зворотний зв’язок з ринком не є настільки ефективними для придушування DEI, якими вони були б за твердого монетарного режиму.

Екологічні, соціальні та управлінські мандати (ESG) дотримуються подібної логіки, що і їхні паралелі з DEI. Організації, які відповідають мандатам ESG, повинні відповідати списку критеріїв, які часто суперечать їхній здатності втамовувати ринок. Вони витрачають дорогоцінний час і ресурси на забезпечення того, щоб бути достатньо екологічно безпечними та могти похвалитися робочою силою, що є різноманітною в якомусь безглуздому сенсі. З тими, хто не погоджується з рухом ESG, спільної мову не шукають, а радше обмовляють як «кліматичних заперечувачів» або «егоїстів».

Уряди та міжнародні організації, як-от Міжнародний валютний фонд, часто фінансують лише проєкти, які відповідають мандатам ESG. Таким чином, компанії будуть дотримуватися цих дорогих обмежень, щоб отримати доступ до фіатного крана.

За відсутності цих злочинно легких фіатних грошей компанії, що відповідають стандартам ESG, були б змушені конкурувати з компаніями, єдиним прагненням яких є якнайкраще задовольнити ринок. Вибір споживачів слугував би критикою ESG, які, своєю чергою, зникли б у присутності більш компактних, ефективніших конкурентів.

DEI та ESG є прикладами того, що Дойч називає антираціональними мемами: ідей, які поширюються шляхом стримування критики. На відміну від раціональних мемів, антираціональні меми ускладнюють створення багатства, оскільки вони перешкоджають появі та поширенню нових ідей.

Важливо, щоб біткоїнери (і загалом прихильники твердих грошей) визнали, що гарантій немає. Антираціональні меми, такі як DEI та ESG, можливо, й виживуть в ході того, як ми рухаємося до стандарту Біткоїна. Однак без доступу до фіатних грошей вони будуть набагато менш здатні придушувати критику (чи то риторичні аргументи, чи відгуки ринку). Загалом:

Фіатний стандарт знижує вартість розповсюдження антираціональних мемів і знижує віддачу від розповсюдження раціональних мемів, і;

Стандарт твердих грошей (Біткоїн) підвищує вартість поширення антираціональних мемів та збільшує віддачу від поширення раціональних мемів.

Аммус має рацію в тому, що фіатний режим спонукає інституції задобрювати політиків, а не розв’язувати проблеми, для вирішення яких вони спочатку були покликані. Але, як я натякнув раніше, згубні наслідки фіатного режиму набагато глибші: вони дають підзарядку антираціональним мемам, у яких приклади Аммуса є лише підмножиною.

Безсумнівно, у суспільстві існують інші механізми виправлення помилок, тому ми змогли досягти прогресу, попри те, що мацаки фіату прослизають у все більш віддалені куточки цивілізації. Крім того, вартість поширення антираціональних мемів не впала до нуля відтоді, як фіат замінив золото. Швидше, вартість впала відносно того, що було б за стандарту твердих грошей. Для раціональних мемів справедливо протилежне: їх віддача не впала до нуля, а скоріше нижча, ніж яка була б за чесного грошового режиму.

Біткоїнери мають рацію, коли кажуть, що Біткоїн знизить наш колективний рівень обрання тимчасових переваг, створить більш чесну культуру та зміцнить права власності. Але більш фундаментальним наслідком гіпербіткоїнізації є подальша зміна процесів поширення ідей. Фіат робить придушення критики дешевим, і тому гальмує прогрес. Стандарт твердих грошей поєднує найкращі ідеї в суспільстві з найбільшими можливостями для отримання вигоди (грошової чи психічної).

Світ Біткоїна – це світ, у якому арена ідей знову егалітарна, де ідея не може вижити, покладаючись на субсидії й тактику залякування, а лише на заслуги. Антираціональні меми потерпатимуть, раціональні меми процвітатимуть, і ми побачимо найбільш відкрите суспільство, яке коли-небудь бачила історія.

Це гостьова публікація Логана Чіпкіна, незалежного автора, який цікавиться Біткоїном, економікою, фізикою, філософією та історією. Висловлені погляди є його власними й не обов’язково відображають збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.