Чому e-гривня – це шлях у нікуди

Е-гривня та стратегії її запровадження

Відповідно до офіційної позиції НБУ, «е-гривня – це фіатна валюта в електронному вигляді, що повинна обмінюватися на готівкові та безготівкові кошти у співвідношенні 1:1». Представники регулятора відносять до основних переваг цього проєкту зручність грошових переказів та мінімальну вартість транзакцій.

Варто зазначити, що підходи щодо запровадження е-гривні неодноразово змінювалися, й консенсусу між усіма учасниками ринку так і не було досягнуто.

Про основні елементи ініціативи розповіли у департаменті платіжних систем НБУ, де повідомили, що буде використано технологію «приватний блокчейн». Такий підхід є типовим і для інших цифрових валют центробанків (central bank digital currencies – CBDC). Нагадаємо, що біткоїн використовує публічний блокчейн, що робить доступ до історії транзакцій відкритим для усіх, а особи учасників операцій залишаються невідомими (псевдонімними). За використання приватного блокчейну, ситуація буде протилежною: історія транзакцій не буде знаходитися у загальному доступі та регулятор потребуватиме повної ідентифікації кожного користувача.

Минулого року основну увагу в НБУ приділяли розробці use cases, які б допомогли визначити потенційний попит на цифрову валюту центробанку. Нарешті наприкінці листопада цього року регулятор презентував проєкт концепції е-гривні. Виділено три варіанти застосування е-гривні, що є основними на цьому етапі.

1. Е-гривня для роздрібних безготівкових платежів із можливим функціоналом «програмованих» грошей;

2. Е-гривня для використання у сфері, пов’язаній з обігом віртуальних активів;

3. Е-гривня для забезпечення можливості здійснення транскордонних платежів.

Проблеми e-гривні та альтернативи

Хоча відсутність довготермінової стратегії та конфліктні бачення стосовно e-гривні є суттєвими практичними перешкодами на шляху реалізації проєкту, існують і більш фундаментальні проблеми, що негативно позначаться на резидентах України та інших суб’єктах економіки.

Перш за все, e-гривня як і CBDC загалом – це за визначенням цифрова фіатна валюта центрального банку. Тому всі традиційні недоліки фіатних валют (значна емісія, висока інфляція, концентрація влади центробанком тощо) залишаться. Але на додачу до всього, запроваджується ще й тотальний контроль над фінансовими операціями жителів країни. Очевидним є порушення приватності, адже фінансові транзакції опосередковують майже всі сфери людської діяльності (стиль життя, вподобання, структура витрат та заощаджень тощо). До того ж центробанк матиме змогу вводити обмеження та заборони відносно особи чи групи людей будь-якої миті.

Саме проти порушення приватності та загроз тотального контролю, пов’язаних з CBDC, нещодавно протестували у Нідерландах. Одним із гасел людей було: «CBDC – це цифрове рабство».

Іншою проблемою e-гривні є регіоналізація та обмеженість її застосування. На відміну від біткоїна, вона не зможе виступати глобальними грошима зі створенням оптимальних умов для залучення іноземних партнерів та інвесторів. Теорія грошей свідчить про те, що конкуренція між різними товарами та цифровими активами має призводити до встановлення універсальної форми грошей. Тому е-гривня не матиме змоги досягти глобального застосування.

Відомий автор книг про Біткоїн Gigi зазначає, що CBDC буде водночас і цифровим, і віртуальним активом, тобто буде залишатися «віртуальними симуляціями, не пов’язаними з реальністю». Він переконаний, що CBDC зазнає краху, як і всі попередні спроби створити централізовані цифрові гроші. Центробанк матиме стимули до збільшення емісії, лобісти намагатимуться здешевити виробництво, а вся система припинить своє існування внаслідок банкрутства або колапсу.

Довгострокова динаміка курсу е-гривні також буде аналогічною попередній динаміці української національної грошової одиниці. Іншими словами, можна очікувати темпу інфляції у понад 10% на рік (у середньому протягом наступних років). Як наслідок – люди з фіксованим доходом зазнаватимуть збитків (у реальному вимірі). Навіть банківські депозити не дозволяють покрити інфляцію на даному етапі.

Співзасновник Double Top Олександр Гнатенко вважає, що, з позицій довгострокового інвестора, е-гривня не може конкурувати з біткоїном. «Е-гривня не надає можливості отримання інвестиційного доходу ані в реальному, ані в номінальному вимірі. Натомість зростання використання біткоїна у всьому світі та його обмежена пропозиція дозволяють з впевненістю розраховувати на високий довгостроковий дохід», – підкреслив експерт.

Все більше країн роблять ставку на біткоїн для досягнення макрофінансової стабільності та залучення інвестицій. Можна виділити декілька панывних підходів на сьогодні. Один з них полягає у наданні біткоїну статусу законного платіжного засобу (цим шляхом ідуть Сальвадор та ЦАР). Інший варіант – це мінімізація податків та створення сприятливих умов для біткоїн-хабів (такої стратегії дотримуються ОАЕ, Сінгапур, Гонконг тощо).

Прогрес України у законодавчому регулюванні біткоїна та його використання населенням визнано більшістю міжнародних рейтингів. Тому переорієнтація на використання BTC або усунення законодавчих перешкод для громадян та бізнесу можуть бути значно ефективнішими у порівнянні з ініціативами щодо просування е-гривні.

Висновки

Попри те, що стратегія запровадження е-гривні в Україні зазнає постійних змін, вона не вирішує основних проблем, які характерні для всіх CBDC. Порушення приватності, тотальний контроль над фінансовими операціями резидентів країни, регіоналізація, інфляція тощо стануть наслідками запровадження е-гривні.

Значна кількість громадян ЄС вже висловлюють своє невдоволення CBDC. Ширше використання біткоїна як твердих, глобальних та неінфляційних грошей урядом та населенням країни може слугувати гідною альтернативою для досягнення цілей (цифровізація економіки, зручність, пришвидшення транзакцій та їхнє здешевлення), що зараз асоціюються з е-гривнею.