Людина, яка стоїть за днем Біткоїн-піци, більше, ніж мем: він піонер майнінгу

Біткоїну не виповнилося й року, і він коштував менше ніж пенні. Збудження, пов’язане з першою у світі криптовалютою, значною мірою було сконцентроване в рамках любительського форуму - Bitcointalk, якому самому ледь виповнилося пів року. Тут гуру-«старигани» сповнені ентузіазму, зіставляли нотатки щодо економічної філософії, технічних знань і нового криптографічного звіра, створеного Сатоші Накамото. Сам Сатоші все ще був активним на форумі, оскільки найперші прихильники ділилися своїм баченням майбутнього грошей.

Хоча, якщо це майбутнє планувалося реалізувати, чогось все ще бракувало: ніхто ніколи й ні на що не витрачав біткоїни. Ринків даркнету ще не буде кілька років, і єдині транзакції, які просували користувачі (крім однорангових, між двома особами у мережі), здійснювалися готівкою.

Можливо, саме тому Ласло Ханєч вирішив, що настав час творити історію. 18 травня 2010 року учасник Bitcoin Core запитав інших ентузіастів на Bitcointalk, чи хтось «не зробить самостійно [дві великі] піци й принесе їх до мене додому або замовить їх для мене з місця доставки». Він запропонував 10 000 BTC за послугу, і, хоча це зайняло чотири дні, він здійснив своє бажання.

Один далекоглядний користувач попередив, що 10 000 біткоїнів – це «зовсім небагато» – приблизно 41 долар на той час. І, звісно, сьогодні «зовсім небагато» звучить як абсурдне заниження; сім років по тому, на історичному ціновому максимумі біткоїна, ця сума становитиме 200 млн доларів.

Для Ханєча, який розповів журналу Bitcoin Magazine, що того року витратив близько 100 000 BTC на піцу, ця покупка була лише однією краплею у морі.

«Ми просто давали людям біткоїни на форумі», – сказав він – іноді 100, іноді 1000 BTC за раз.

«Я хотів провернути фішку з піцою, тому що для мене це була безплатна піца», – пояснив Ханєч. «Я маю на увазі, що я кодував цю штукенцію і майнив біткоїни, і в той день я почувався, наче виграю інтернет. Я отримав піцу за внесок у про\кт з відкритим кодом. Зазвичай хобі – це витрата часу та грошей, а в цьому випадку моє хобі купило мені вечерю».

Не просто «той хлопець-піцца»

Транзакція від 22 травня 2010 року буде викарбувана на камені, як через символічне значення покупки, так і через необачність, коли Ханєч витратив на дві великі піци Papa John’s суму, в майбутньому еквівалентну капіталу Каньє Веста.

Але в історії Ханєча є щось більше, ніж ця транзакція, хоч і легендарна покупка піци затьмарила інші його досягнення у сфері Біткоїна. Попри цю покупку, у розробника все чудово насправді в основному через його інший (і набагато важливіший) внесок у розвиток Біткоїна: GPU-майнінг (майнінг за допомогою графічного процесора).

До здійснення революції в майнінгу інженер-програміст, який познайомився з Біткоїном наприкінці 2009 року, був членом першої когорти його учасників. Як він скромно зазначив, Ханєч «працював над [Біткоїном], виправляючи програмні помилки тощо». Його «незначний» внесок включає створення та розгортання першої версії Bitcoin Core для macOS.

Він також включає оновлення формату майнінгу. У травні 2010 року Ханєч вперше ознайомив спільноту з GPU-майнінгом, який, на його думку, був просто внеском у щось, що все ще було експериментом, а не рухом.

«На [Bitcointalk] у той час насправді не було якихось користувачів», – згадував він. «Було 50 людей, можливо, 100. Тоді було зовсім інакше. Це було так: «Гей, ти хочеш зробити внесок у проєкт з відкритим кодом?» Це не було «Гей, ти хочеш гроші, які мають змінити світ?».

У той час майнінг біткоїнів здійснювався лише за допомогою центральних процесорів – процесорів, які змушують персональні комп’ютери працювати. Ніхто не придумав більш ефективного способу створення хешів. Намагаючись підвищити цю ефективність, Ханєч зізнався, що не повністю усвідомлював, «як швидко змінювалася складність [майнінгу]» (оскільки ніхто не створив достатньо потужного майнера, щоб по-справжньому перевірити цей механізм). Утім він перейнявся віднайденням способу швидше створювати більше хешів, сподіваючись отримати більше економічної користі від мережі.

Саме це змусило його розробити код для майнінгу за допомогою графічних процесорів. Графічні карти, як їх зазвичай називають, оживлюють екрани наших комп’ютерів кольором і, гаразд, графікою. Ханєч прийшов до висновку, що ці частини апаратного забезпечення можуть виконувати більше обчислень протягом того ж часу, ніж центральний процесор, і тому «добре підходять для спроб грубого підбору хешів» для майнінгу блоків.

«Графічні процесори, в чому вони хороші, так це в тому, що вони можуть робити багато речей паралельно, але це мають бути дуже прості речі й це має бути одна й та сама річ», – пояснив він. «Отже, ви можете додати від 10 до 1000 різних чисел одночасно. Тоді як звичайний центральний процесор набагато гнучкіший. Він може робити багато речей, але він повинен робити їх по одній. Графічні процесори ідеально підходили для розв’язання проблеми майнінгу».

Його відкриття принесло зиск. Воно дало йому десятикратне збільшення хеш-потужності – і це за допомогою Macbook 2010 року!

Але його відкриття не так вже й сподобалося родоначальнику криптовалюти. У ті часи Сатоші завжди був «на відстані витягнутої руки», але після того, як він поділився кодом GPU-майнінгу з фундатором, Сатоші висловив свою думку, що вважає це занадто просунутим для теперішньої стадії розвитку Біткоїна.

«Велика привабливість для нових користувачів полягає в тому, що будь-хто, хто має комп’ютер, може згенерувати кілька безплатних монет», – написав Сатоші в електронному листі до Ханєча. «Графічні процесори передчасно обмежуватимуть стимул лише тими, хто має високоякісне обладнання GPU. Неминуче, що обчислювальні кластери GPU у підсумку забиратимуть усі згенеровані монети, але я не хочу пришвидшувати настання такого дня».

«Саме тоді я подумав: «Хлопче, мені здається, що я споганив твій проєкт. Вибач, чувак», – сказав Ханєч зі сміхом журналу Bitcoin Magazine. «Він був стурбований тим, що деякі люди можуть бути збентежені, оскільки не мають змоги видобути блок за допомогою ЦП. Тому після цього я припинив це рекламувати».

Попри те, що він намагався вимкнути вилку з розетки, винахід Ханєча почав поширюватися, відкривши скриньку Пандори для хешрейту в мережі. Незабаром після того, як він представив код на Bitcointalk, інші користувачі перепрофілювали його для створення автономних версій для Windows, Mac і Linux. Ханєч випустив базовий код як вставку до вихідного коду Bitcoin Core, «тому, що це був найпростіший спосіб виконати задачу», – сказав він. Ці нові версії, однак, були повністю відокремлені від Bitcoin Core та існували як окремі програми.

Кіт виліз із мішка, і Ханєч більше не мав конкурентної переваги, яку він шукав, коли кодував новий метод майнінгу.

«Я думав, що більша обробна потужність захистить мережу. Але я не розумів, що мав тримати це при собі. Було б розумніше бути жадібним», – пожартував він.

Життя після піци

Всупереч хибним уявленням про те, що Ханєч сторонився Біткоїна після транзакції з піцою, він все ще тут. Він просто більше не займається розрокою Біткоїна.

«Я просто ще один біткоїнер», – каже чоловік, який радикально змінив ландшафт майнінгу.

Як не дивно, але майже 10 років потому той самий чоловік навряд чи отримав визнання за цей внесок. Натомість більшість людей знають Ласло Ханєча у зв’язку з історичною транзакцією з піцою, галузевим мемом, який перевершує новаторську роботу, яку він виконав на невпевненій стадії становлення Біткоїна. Це могло бути наслідком того, що його винахід відбувся у той час, коли за Біткоїном стояло не більше кількох сотень ентузіастів. Або, можливо, тому, що шокова вартість його покупки в епоху клікбейтів переважує технічні досягнення в його резюме шифропанка.

Ханєч, коли його запитали, чи втомлюється він колись від людей, які ставлять йому питання про покупку, каже, що дивиться це по-іншому.

«Смішно, коли люди дивляться на це так», – пояснив він. «Я думаю, це одна з тих речей, коли є цікава штука, яка привертає увагу людей. Але гадаю, що кожен, хто по-справжньому цікавиться [Біткоїном], розуміє. Це те саме, що «о, дозвольте мені повернутися в минуле та купити акції Apple».

«Тоді це були гроші «Монополії». Нікого це не хвилювало – люди просто давали вам трохи, тому я не уявляв собі, що мені потрібно бути жадібним щодо цього».

Батько GPU-майнінгу, схоже, підходить до сумнозвісної покупки піци та питань, пов’язаних із цим, так само як він ставиться до Біткоїна: з добродушним апломбом, а не з гірким жалем. Насправді він зовсім не вважає це втратою; він бачить це як перемогу.

«Угода відбувається тому, що обидві сторони вважають, що отримують вигідну пропозицію», – сказав він. «Мені здавалося, наче я виграю в інтернету, отримуючи безплатну їжу. Я казав: «Люди, я з’єднав ці графічні процесори разом, тепер я збираюся майнити вдвічі швидше. Я просто збираюся їсти безплатну їжу; мені більше ніколи не доведеться купувати їжу».

Ханєч зберіг цей оптимістичний погляд, навіть коли біткоїн катапультувався вище історичного максимуму після того, як його курс тримався на одному рівні протягом багатьох років. Це, ймовірно, тому, що його ставлення до Біткоїна не змінилося з того часу, як він вперше приєднався до спільноти з відкритим кодом у 2010 році. Для нього це все ще хобі, а не кар’єра.

«Чесно кажучи, я просто, типу, тримаюся якомога далі від цього, тому що там так багато галасу», – сказав він. «Я не хочу такої уваги, і я, звичайно, не хочу, щоб люди думали, що я Сатоші… Я просто вважаю, що краще залишити це як хобі. У мене звичайна робота. Я не займаюся Біткоїном повний робочий день. Я не хочу, щоб це була професійна річ, у якої я на гачку. Я радий, що був залучений тою мірою, якою я був».

Ми також раді, що він був залучений. Зрештою, він дав нам Bitcoin Core для майнінгу на MacOS та GPU – о, і всі меми про піцу теж. Можливо, вони не такі значущі чи дивовижні, як інші внески Ханєча, але для цієї спільноти вони роблять кожне 22 травня незабутнім (і смачним).