Війна за розмір блоку: формування Біткоїн-ідентичності

Війна за розмір блоку: формування Біткоїн-ідентичності

Війна за розмір блоку розпочалась як суто технічна суперечка між двома групами Біткоїн-ентузіастів. Утім вона швидко розрослася до протистояння між людьми, які мали фундаментальні розбіжності у баченні щодо сутності й майбутнього Біткоїна.

Ми розглянемо основні віхи цієї війни, а також пояснимо її значення для сьогодення.

Передумови війни

Усі транзакції в мережі Біткоїна показуються групами, що мають назву «блоки». Загальнодоступний реєстр підтверджує та транслює всі транзакції. Але блоки мають обмеження – граничний розмір інформації про транзакції, що передається у мережі. На сьогодні блокчейн Біткоїна обробляє близько 7 транзакцій у секунду.

Чинний ліміт розміру блоку запровадив ще Сатоші Накамото. Таким чином він прагнув забезпечити стабільне функціонування блокчейну. Зі зростанням активності користувачів з'явилося декілька практичних питань. Одне з них стосувалося ступеню наповненості блоків та доречності надлишкової потужності в них. Інше розглядало критерії для зміни правил протоколу та необхідність загального консенсусу з цього питання.

Два бачення Біткоїна

У 2015 році у Біткоїна виникла певна проблема. Для всіх стало очевидним, що BTC-транзакції на базовому рівні досить повільні та дорогі. Для розв’язання цього питання запропонували два підходи.

Перший підхід – прихильники великого розміру блоку хотіли модифікувати код Біткоїна та дозволити обробляти більше транзакцій у кожному блоці. Вони вважали, що максимальний розмір блоку треба збільшити з 1 MB до 8 MB.

Ця ідея відбивала класичний бізнес-підхід – якщо у користувачів з’являється певна проблема, то знаходиться термінове рішення, яке їх максимально задовольнить. Завдяки цьому зростають прибутки надавачів послуги.

Така стратегія була успішною в традиційному фінансовому секторі. Зокрема, її активно використовували компанії на кшталт VISA та PayPal. Більш того, саме такий підхід активно підтримували авторитетні Біткоїн-розробники Майк Хірн та Гевін Андерсен.

Другий підхід – прихильники маленького розміру блоку виступали категорично проти його збільшення понад чинний ліміт у 1 MB. Їхня аргументація полягала в тому, що більші блоки призводитимуть до зменшення пропускної спроможності мережі Біткоїна, а, отже, й створюватимуть безпосередні загрози децентралізації та стабільності її роботи.

Вони також виступали за те, щоб еволюція Біткоїна, зокрема створення форків, відбувалася виключно за підтримки більшості користувачів. Щоб навіть найвпливовіші лідери думок не мали права проводити зміни та реформи, що суперечать базовим принципам Біткоїна.

Але найголовніше полягало в тому, що члени даної групи не погоджувалися, що Біткоїн має розвиватися за тією ж бізнес-моделлю, що й традиційні фінансові стартапи чи корпорації. Вони бачили перспективу Біткоїна стати справжнім «цифровим золотом», а, отже, віддавали перевагу довгостроковій стабільності, а не короткостроковому прибутку.

Перебіг війни

Джонатан Бір у своїй книзі The Blocksize War: The Battle for Control over Bitcoin’s Protocol Rules (2021) згадує перебіг протистояння. У той час відбулося чимало конференцій, присвячених обоготворенню проблеми розміру блоку. Втім, протягом 2015-2017 років війна лише загострилась. На певному етапі стало зрозуміло, що жоден компроміс не влаштує обидві сторони, і єдиним можливим рішенням може бути хардфорк – зміни у блокчейн-протоколі, що фактично призведуть до створення нової криптовалюти.

Варто зазначити, що перебіг війни був дуже динамічним, і декілька разів прихильники великого розміру блоку мали серйозні шанси перехопити ініціативу й нав’язати своє бачення.

Декілька конференцій мали значний вплив на перебіг протистояння, зокрема зустрічі в Монреалі та Гонконзі. Гевін Андерсен та Грегорі Максвел запропонували своє бачення з позицій великого та маленького розміру блоку відповідно. Лунали різні пропозиції щодо вирішення питання масштабованості, доречності та ризиків, пов’язаних з ймовірним збільшенням розміру блоку. Прихильники великого розміру блоку підтримували надання максимального контролю над протоколом майнерам. А прибічники маленького розміру блоку стверджували, що звичайні користувачі мережі також повинні мати можливість впливати на долю Біткоїна.

Наступні дві технічні інновації стали вирішальними у протистоянні й призвели до того, що саме перспективу маленького розміру підтримала більшість Біткоїн-ком’юніті.

Перша – це нова версія протоколу, відома як Segregated Witness (SegWit). Вона дозволила досягти більшої ефективності транзакцій та зменшення їх вартості без необхідності збільшувати розмір блоку. SegWit реалізували за принципом софтфорку, тобто він був абсолютно сумісним з більш ранніми версіями протоколу Біткоїна.

Друга – це запровадження Lightning Network, рішення другого рівня, що дозволило досягти максимальної швидкості транзакцій за мінімальних транзакційних витрат. Шляхом створення двоспрямованих платіжних каналів, користувачі отримали можливість здійснювати будь-яку кількість транзакцій. Лише фінальний результат відображався в блокчейні після закриття такого каналу. Технологія Lightning Network виявилась чудовим варіантом для невеликих транзакцій, зміцнивши позиції Біткоїна як універсального платіжного засобу.

Стрімке зростання популярності й потужності Lightning Network в останні роки. Джерело: Glassnode.
Стрімке зростання популярності й потужності Lightning Network в останні роки. Джерело: Glassnode.

Нью-Йоркська угода та результати війни

22 травня 2017 року в Нью-Йорку відбулася зустріч відомих біткоїнерів, яких зібрав Баррі Сілберт з Digital Currency Group. Перемовини та домовленості, що згодом отримали назву «Нью-Йоркська угода», дозволили досягти певного зближення позицій щодо еволюції Біткоїна. Головними пропозиціями сторін були активація SegWit та збільшення розміру блоку до 2 МБ.

Попри суперечки щодо SegWit, протокол таки активували, що було немислимо у попередні періоди війни за розмір блоку. На даному етапі стало зрозуміло, що реалізація софтфорку може бути дієвим розв'язанням проблеми масштабованості без створення безпосередніх загроз для децентралізації.

Досягнута домовленість дозволила консолідувати зусилля 58 компаній із 22 країн. Учасники зустрічі на той момент контролювали понад 83% обчислювальних потужностей у мережі та близько 20,5 млн BTC-адрес. Усі основні представники табору великого розміру блоку, включаючи Гевіна Андерсена, були серед підписантів документа. Їхні ідеї щодо збільшення масштабованості Біткоїна були значною мірою враховані. Проте не всі вони поділяли підхід щодо запровадження софтфорку SegWit. Це на їхню думку було ризиковано.

Прихильники малого розміру блоку не вважали, що їхня позиція знайшла адекватне висвітлення в угоді. Їх не влаштовувала відсутність гарантій стабільності та децентралізації протоколу шляхом забезпечення можливості впливати на ключові рішення для звичайних користувачів. Подальші дискусії лише поглибили розбіжності між сторонами, підтвердивши неможливість досягнення консенсусу з основних питань.

Стало очевидним, що реалізовані інновації – SegWit та Lightning Network – не переконали прихильників великого розміру блоку. Тому 2017 року відбувся хардфорк Біткоїна, внаслідок якого з’явилася криптовалюта Bitcoin Cash. Це дозволило кожній групі зосередитись на просуванні того проєкту, який вони вважали найбільш доречним.

Напевно, найкращою ілюстрацією результатів війни буде порівняння динаміки капіталізації біткоїна та Bitcoin Cash після хардфорку. Якщо певні питання ще залишалися наприкінці 2017 – початку 2018 років (Bitcoin Cash короткостроково зростав з 0,15 BTC до 0,24 BTC), то наступні роки все розставили по своїх місцях. Стрімке падіння курсу BCH до 0,0054 BTC, лише закріпило статус біткоїна як безумовного лідера.

Динаміка курсу BCH/BTC (2018-2022 рр.): падіння Bitcoin Cash. Джерело: CoinMarketCap
Динаміка курсу BCH/BTC (2018-2022 рр.): падіння Bitcoin Cash. Джерело: CoinMarketCap

Висновки та значення для сьогодення

Хоча вже пройшло чимало часу від закінчення війни за розмір блоку, вона все ще залишається важливою для всіх біткоїнерів. Вона фактично сформувала ідентичність Біткоїн-ком’юніті й ось чому:

1. Біткоїн потрібен не для того, щоб заробити якомога більше грошей, на чому зосереджені більшість компаній та проєктів. Біткоїн – це насамперед цінності, такі як свобода, децентралізація та приватність.

2. Довгострокова стабільність мережі важливіша за короткострокове зростання чи схвальні відгуки користувачів. Будь-які інновації, які створюють загрозу стабільності блокчейну – неприпустимі.

3. Для внесення будь-яких суттєвих змін у протокол має бути консенсус між усіма користувачами мережі. Таким чином базові принципи, закладені ще Сатоші Накомото, будуть збережені в майбутньому.

Топ-10 урядів з найбільшим запасом біткоїнів Топ-10 урядів з найбільшим запасом біткоїнів Попри негативну політику щодо біткоїна, уряди багатьох країн, таких як США та Китай, опинилися серед найбільших власників монет головного цифрового активу. Володимир Гришенко 28 березня 2024
Які бувають протоколи другого рівня Біткоїна Які бувають протоколи другого рівня Біткоїна Екосистема Біткоїна активно розвивається у напрямі більшої функціональності та масштабованості. Регулярно з’являються протоколи другого рівня, які приваблюють біткоїнерів своєю швидкістю та низькими комісіями. Таких проєктів вже кілька десятків, але по-справжньому якісних – одиниці. Дмитро Харьков 27 березня 2024
Секрет популярності Бена Перріна та BTC Sessions Секрет популярності Бена Перріна та BTC Sessions Завдяки харизмі артиста і навичкам педагога Бен Перрін став одним з найвідоміших Біткоїн-подкастерів. А його YouTube-канал BTC Sessions тепер знає кожен біткоїнер. Володимир Гришенко 26 березня 2024